Статистика
Користувачі : 3
Зміст : 1520
Посилання : 8
Переглянути хіти змісту : 1597318
Muzey.jpg
Лічильник
Яндекс.Метрика
Rambler's Top100

Панченко Настя, 10 кл.

Ти приходиш до мене щоночі,
в ту хвилину, коли я сплю.
Заглядаєш в сумні мої очі
і шепочеш: "Не плач,я люблю." 
Ти жагуче мене обіймаєш,
в тих обіймах я млію ввісні.
Поцілунками душу виймаєш,
вириваєш ти серце мені.
Відкриваю заплакані очі,
навкруги порожнеча німа.
І у тиші таємної ночі
мого щастя знову нема.
Тільки сум і більше нічого,
твоя постать зникла у снах.
Та не забуду я ніколи
тієї ніжності в очах.
Тих поцілунків,голос тихий,
коли за руку разом йшли.  
Коли ти обіймав так міцно,
казав,що я потрібна лиш тобі.
І знову ніч і знову тяжко,
у мене сльози на очах.
Чому на серці стало важко,
коли з'явився в моїх снах?
Чому не можу я забути
чарівну усмішку твою?
Душею поруч хочу бути,
як в мріях,так і на яву.
Але і зараз ти зникаєш,
залишся,милий,я прошу!
Мене саму ти залишаєш
в печалі,в болі і жалю.
Але тікаєш ти тікаєш,
не хочеш чути ці слова.
Мене із серця викидаєш,
німіє скривджена душа.
І біль проймає моє тіло,
тремтять сухі мої вуста.
Сльоза додолу покотилась,
залишилася я одна.
Так сумно все це розуміти,
Чому не знаю сталось так?
Мені б з тобою залишитись,
хоча б у нейздійсненних снах!

Останнє оновлення (Середа, 21 квітня 2010 11:14)

 

Останні новини

Найбільш переглянуті

Форма входу



Який предмет вам більше подобається?