Статистика
Користувачі : 3
Зміст : 1287
Посилання : 8
Переглянути хіти змісту : 1171980
LevBobr.jpg
Лічильник
Яндекс.Метрика
Rambler's Top100

Сценарій свята

Світ навколо мене – це яскраві кольори життя, пташиний спів і запашні квіти, вимите дощами місто і залите сонячним промінням, усміхнені діти на дитячому майданчику і закохані молоді люди. Що може бути кращим за це? Все в світі тримається на любові. Хлопець і дівчина полюбили одне одного й вирішили одружитися, справити весілля. Цікавим є походження самого слова «шлюб». Спочатку це був «слюб» - єднання по любові. Як правило, на весіллі лунає багато пісень, які мали глибоко символічне значення.  
 У 9 класі ми ознайомились з обрядом українського весілля, його основними етапами, з весільними піснями. Нам пощастило взяти участь у фольклорній експедиції в с. Телепино Смілянського району, що на Черкащині. Ми спілкувалися з місцевими жителями і записували весільні пісні. За своїми враженнями і побаченим я склав сценарій.

Учень. У сиву давнину, коли життя людське плинуло за установленими звичаями в одноманітному ритмі земних турбот, народ склав при¬слів'я: «Чоловік тричі дивний буває: як родиться, жениться і вмирає». І справді, на життєвій стежині в на¬звані моменти людина ставала цент¬ром загальної уваги, саме їй віддава¬лася шана, заради неї влаштовувало¬ся веселе свято чи сумна тризна. Не¬мовля ще не усвідомлює цієї шани, а тому, хто пішов з життя, не потрібні вже ніякі відзнаки. Тож і виходило, що справді дивною була людина, як гуляла весілля.
Учениця. Декілька днів молодята, що одружувалися, були головними героями складного, часом урочисто¬го, часом сумного, а здебільшого ве¬селого, сповненого дотепів і жартів драматичного дійства, в якому брало участь багато людей. Усе дійство, подібно до античних театральних вистав, супроводжував хор, викону¬вався складний ритуал. Відбувалася знаменна подія і в житті молодих, і в житті двох родів — утворювалася но¬ва сім'я.
Учень. Свій початок весільні обря¬ди беруть з часів родинно-общинно¬го ладу та князівської епохи. А у весільних піснях зберігається відгомін релігійного культу сонця, місяця, зірок, яким поклонялися ще слов'яни-язичники. В міру історич¬ного віддалення від них обряди все більше переходили в звичаї.
Учениця. Традиційне українське весілля складається з трьох частин, які багато в чому повторюються: сва¬тання, заручення і власне весілля.
Учитель. З деякими елементами ук¬раїнського народного весілля ми і познайомимо вас. В п'ятницю, в хаті молодої, збира¬лась молодь на так званий дівич-вечір.
Чути пісню «І шумить, і гуде...». Тітка Олена з відрами заходить до ха¬ти (на дворі чути спів дівчат). Тітка ставить відра і говорить: «Дівчата співають десь, може й до нас зайдуть, бо сьогодні дівич-вечір». Чути голоси дівчат: вони, сміючись, стукають у двері і заходять до хати.
Одна з дівчат. Добрий вечір, тітонь¬ко Олено!
  Як Ваше здоров'ячко, як живете?
Оце з дівчатами вирішили завітати до Вас на дівич-вечір.
Тітка Олена запрошує дівчат сіда¬ти. Дівчата сідають, співаючи.
Пісня: «Ой на горі два дубки...».
Коли проспівали дівчата цю пісню, запитують:
«Тітонько, а ви були закохані, як тоді парубки з дівчатами гуляли?».
Тітка. Добре, добре, дівчата гулялось. Оце дивлюсь я на Вас та й дивуюсь, чого це ви поприходили без па¬рубків?
Дівчата. Та хіба ж це парубки?
Тітка. Ну добре, добре. Дуже вже ви до них прискіпуєтесь.
А в наш час жодна дівчина без па¬рубка не ходила на гуляння та ще й без пісень. Давайте краще заспі¬ваємо. (Пісня).
Тітка говорить, що дівчата її зовсім зажарили своїми питаннями.
Одна з дівчат. Тітонько, погадайте на щастя і на долю.
Тітка (задумуючись). Добре, але ви повинні допомогти мені у цій справі.
(Бере миску здорову, дає кожній дівчині човник із маленькою свічкою, одна за одною вони човники опуска¬ють на воду, а тітка нахилилася над мискою і над дівчатами, і щось їм го¬ворить за їх майбутнє життя. Одна з дівчат піднімається і плаче. Тітка її заспокоює).
Чути стукіт у двері, стукають хлопці:
«Чи можна зайти до хати?»
Дівчата і тітка. Заходьте, хлопці, на вас чекаємо.
(Хлопці хвальковито заходять, див¬лячись на дівчат).
Одна з дівчат. Тут нам тітонька ро¬зповідала, які колись були парубки співучі та гарні. Про Вас цього не скажеш. Мабуть, і співати не вмієте, не те, щоб і танцювати.
Один з хлопців. Ми хочемо подиви¬тись на що здатні самі, а тоді й себе покажемо! Давайте краще заспіваємо.
Звучить пісня «Ой під вишнею...».
Одна з дівчат. Розкажіть, як свата¬ли нашу Галю.
Сцена з п 'єси «Назар Стодоля» Т.Г.Шевченка.
Галя (вбегает в восторге). Приїхали, приїхали!
(вздрогнув). Оце ж як ти мене злякала! Піди у свою кімнату та прийдеш, як кликну
Хома. Галя . Чого у кімнату? Я тут зостанусь, ніхто не побачить.
Хома. Незвичайно: закон не велить.
Галя. Ну, так я піду? (Уходит.)
Хома с важностью садится за стол. За дверью стучат три раза. Входят два свата с хлебом и, низко кланяясь хозяину, кладут хлеб на стол. 
Свати. Дай, Боже, вечір добрий, вельможний пане!  
Хома. Дбривечір і вам. (Дает знак свату. Тот кланяется. Хома шепчет ему на ухо и потом продолжает.) Добривечір, люди добрі! Просимо сідати; будьте гостями. А відкіля се вас Бог несе? Чи здалека, чи зблизька? Може, ви охотники які? Може, рибалки або, може, вольнії козаки?
Сват (тихо покашливает). І рибалки, і вольнії козаки. Ми люди німецькії, ідемо з землі турецької. Раз дома у нашій землі випала пороша. Я й кажу товаришу: «Що нам дивиться на погоду? Ходім лише шукати звіриного сліду». От і пішли. Ходили-ходили, нічого не знайшли. Аж гульк – назустріч нам іде князь, підніма у гору плечі і говорить нам такії речі: «Ей ви, охотники, ловці-молодці! Будьте ласкаві, покажіте дружбу. Трапилась мені куниця – красна дівиця; не їм, не п’ю, і не сплю від того часу, а все думаю, як би її достати. Поможіть мені її піймати; тоді чого душа ваша забажа, усе простіте, усе дам: хоч десять городів, або тридцять дев’ять кладів, або чого хочете». Ну, нам того й треба. Пішли ми по слідам, по всім городам, по усіх усюдах, й у Німеччину, і у Туреччину; всі царства й государства пройшли, а все куниці не знайшли. От ми й кажемо князю: « Що за диво та звірюка? Хіба де кращої нема? Ходім другої шукати». Так де тобі! Наш князь і слухати не хоче. «Де вже, -- каже, -- я не з’їздив, в яких царствах, в яких государствах не бував, а такої куниці, сиріч красної дівиці, не видав». Пішли ми вп’ять по сліду і якраз у се село зайшли; як дражнять його, не знаємо. Тут вп’ять випала пороша. Ми, ловці-молодці, ну слідить, ну ходить; сьогодні вранці встали і таки на слід напали. Певно, що звір наш пішов у двір ваш, а з двору в хату та й сів у кімнату; тут і мусимо піймати; тут застряла наша куниця, в вашій хаті красная дівиця. Оце ж нашому слову кінець, а ви дайте ділу вінець. Пробі, оддайте нашому князю куницю, вашу красну дівицю. Кажіть же ділом, чи оддасте, чи нехай ще підросте?
Хома (притворно с сердцем). Що за напасть така! Відкіля се ви біду таку накликаєте! Галю! Чи чуєш,Галю! Порай же, будь ласкава, що мені робити з оцими ловцями-молодцями.
Галя виходиш на средину светлицьі, останавлиеается и, стьгдлиео потупив глаза, перебираєш пальцами передник.
Хома. Бачите ви, ловці-молодці, чого ви натворили? Мене старого з дочкою пристидили!...Гай-гай! Так ось же що ми зробимо: хліб святий приймаємо, доброго слова не цураємося, а за те,щоб ви нас не лякали, буцім ми передержуємо куницю, або красну дівицю, вас пов'яжемо. Прийшов і наш черед до ладу слово прикладать. Ну, годі ж тобі, дочко, посупившись, стояти; чи нема чим сих ловців-молодців пов'язати? Чуєш-бо,Галю? А може, рушників нема? Може, нічого не придбала? Не вміла прясти, не вміла шити - в'яжи ж, чим знаєш, - хоч мотузком, коли ще й він є.
Галя уходиш в свою светлицу и немедленно возвращается, неся на серебряном блюде два вышитые полотенца, и кладет на хлеб, принесенный сватами; потом подходит к отцу и низко кланяєтся и целует руку; потом берет блюдо с полотенцами и подносит к сватам - сперва одному, потом другому. Свати, взявши полотенца, кланяются Хоме.
Сват. Спасибі ж батькові, що свою дитину рано будив і усякому добру учив. Спасибі й тобі, дівко, що рано вставала, тонку пряжу пряла, придане придбала.
Галя берет полотенца и перевязывает через плечо одному и другому, потом отходит и робко поглядывает на двери.
Хома. Догадався, догадався! Ти хочеш і князя зв'язати. нехай завтра обоє його зв'яжемо. Бач, мабуть, злякався, що не показався. Стривай, попадешся, не втечеш!
Сват. Він і сам прилетить, як зачує, що так похваляєтесь.
Хома. Ну,поки вже долетить, нам нічого ждати. Просимо сідати. Що там є, поїмо: що дадуть,
поп'ємо та побалакаємо дещо. А тим часом ти, Галю, не гуляй, в корці меду наливай та гостям піднеси хліба-солі, проси з привітом і з ласкою.
Свати чинно садятся за стол. Галя принимает от отца чарку и флягу и подносит старшему свату. Сват не принимает.
Сват. Ми вам такої халепи натворили, що боїмося, щоб ви нас не потруїли... Призволяйтесь самі. (Кланяєтся)
Галя, посматривая на отцаробко и стьідливо, подносит к губам и подает свату.
Сват. (подняв чару)
Тепера так! Пошли ж боже нашим молодим щастя, і багатства, і доброго здоров'я, щоб і
внуків женити, і правнуків дождати..
 

Одна з дівчат. А де ж наша молода?
Мати. Та ось же вона, проходьте сюди, дівчатонька.
Дівчата. Ой, який гарний вінок...
— А стрічки рожеві..., голубі, чер¬воні..., сині...
Дівчата в цей час починають співа¬ти, готуючи наречену до одягання (ма¬ти розчісує косу, дівчата прикріпля¬ють стрічки, вінок).
Чим тобі я, ненько моя, не вгодила,
Що ти мене з дружечками й одрядила.
Одрядила, ненько моя,з дружечками,
Уквітчала русу косу квіточками.
Пісня. Горіла сосна, палала,
Під нею дівчина стояла 2 р.
Дівчата починають прикрашати стрічками, паперовими квітами вільце (гільце), ходячи навколо нього і нареченої в хороводі.
Пісня.
Не стій, сосно, край дороги
Та рано-рано, та ранесенько,
Ой коли стоїш, розвивайся
Та рано-рано, та ранесенько.
(Сцена викупу нареченої нареченим).
Один з хлопців. Дівчата, а чуєте, дівчата? Молодий у нас гарний, та сумний. Не може відшукати свою на¬речену. Чи не тут наша красуня?
(Дівчата показують наречену).
Дівчата у відповідь:
— Поки молода наша...
(Виводять її наперед гурту дівчат).
— А щоб була ваша —
Давайте викуп.
Хлопці шушукаються, потім діста¬ють пляшку з молоком, зверху со¬сна.
— Ось..., ну як?
Дівчата.
- Ні, ні... Це залиште для себе...
Викуп має бути солідний...
 Хлопці. А ось це? (Чіпляють разки намиста). :
— Ох і дівчата!
Дівчата. Ой-ой-ой... Яка краса!
— Дуже гарно...
— Але ж мало..
— Давайте, хлопці, гроші...
Хлопці радяться, потім сиплють жменю мідяків. Водночас починає звучати пісня:
  Нащо було за боярів брати,
  Щоб грошей не мати. 
  Треба було намолотити, 
  Щоб грошей заробити.
Не стій, молодий, за плечима
З чорними очима.
Всунь руку у кишеню,
Вийми грошей цілу жменю.
Хлопці вивертають кишені, сип¬лють монети у шапку...
Дівчата. Ой, дівчата, гроші...
— Та й багато. Оце парубки...
— Оце бояри... золото, а не хлопці.
— А де ж ваш молодий?
Хлопці. Та ось він (хлопці виводять нареченого).
Дівчата. А ось і наша красуня!
Розправляють стрічки, вінок. Підводять наречених, ставлять по¬ряд. Молоді підходять до батьків.
Наречений. Благословіть нас, тату і мамо, на подружнє життя.
(Стають на коліна. Батьки благос¬ловляють зерном, хлібом).Батько з хлібом стоїть, мати по¬сипає дітей зерном:
Сиплю на вас жито,
Щоб довго вам жити.
Ще й пшеницю яру,
Щоб горя не знали.
  Сиплю на вас просо, ,
  Щоб мирно жилося.
  Сиплю на вас овес, 
  Щоб гордився вами рід увесь. Мати бере в батька хліб — коровай і ним благословляє молодих.
— Благословляю вас хлібом-сіллю на вічну любов, на сімейне щастя. Не цурайтесь праці, та й хліб буде на столі.
Молоді піднімаються, тричі бать¬кам кланяються, цілують хліб. Мати дає хліб нареченій, яка кладе його на стіл, за який вона з нареченим сідає. Звучить пісня для молодих.
  Зеленеє жито, зелене,
  Хорошії гості у мене.
  Зеленеє жито женці жнуть,
  А вже тії гості в хату йдуть. Молодь дякує за гостинність, щедрість батьків нареченої.
— Спасибі вам, добрі люди, за гос¬тинність...
— ... щиро дякуємо!
— ... нам додому пора:..
Звучить пісня «Куди б я не їхала, ку¬ди б я не йшла...». 


 

Останні новини

Найбільш переглянуті

Який предмет вам більше подобається?