Статистика
Користувачі : 3
Зміст : 1450
Посилання : 8
Переглянути хіти змісту : 1351591
Gerb.jpg
Лічильник
Яндекс.Метрика
Rambler's Top100
HomeНаша гордість ► Дорослими стали вчорашні діти

Дорослими стали вчорашні діти

Любі вчителі! Дорогі наші випускники!

Так непомітно день за днем, рік за роком і наблизився цей святковий і хвилюючий день. Він радісний і трішки сумний. Радісний, тому що наші діти стали дорослими і закінчили школу. Сумний, тому що для випускників настав день прощання з дитинством і незабутньою шкільною юністю. В гімназії пройшла більша частина їх життя. Школа навчила нас усіх багато чому: вчилися наші діти - вчилися разом із ними батьки. Учні дружно малювали свої перші малюнки, писали перші слова, а ми раділи їх першим досягненням, хвилювалися, коли в них щось не виходило, підтримували з усією щирістю душі.

Від імені батьків випускників хочу подякувати першим учителям, класним керівникам, адміністрації гімназії та особисто директору Олені Олегівні Дзевульській за навчання, за виховання, за тепле і щире ставлення до учнів, за родинну атмосферу в навчальному закладі. Низький уклін вам за нелегку вчительську працю !

Випускники, сьогодні пролунає для вас останній дзвінок і ви розійдетеся по своїх класах, сядете в останній раз за парти, але ви повинні пам’ятати, що тут вас завжди будуть раді бачити. Ми хочемо від чистого серця привітати вас із закінченням школи і побажати знайти себе в цьому великому світі, обрати професію до душі. Ніколи не забувайте про свою школу, вчителів, батьків і рідне місто. Щасливої дороги! Линьте до мрій крилато. Все у вас буде добре!

Н.А.Шпильова від імені батьків випускників

Сповнені любові

Промайнули 11 років шкільного життя і наші дорослі діти вже не школярі. Надзвичайно хвилююча, сумна і радісна водночас подія в житті кожної сім'ї, де є випускник. А неначе вчора була урочиста лінійка і перший шкільний дзвінок. За ці роки пережито багато: ми, батьки,  раділи успіхам своїх дітей, хвилювалися за них, підтримували у навчанні, сварили за погані оцінки. Скоро продзвенить останній шкільний дзвінок. З одного боку, це момент розставання, з іншого - початок дорослого життя наших дітей. Всі шкільні роки поряд із ними були надійні друзі, помічники, наставники.

Дорогі наші вчителі! Висловлюємо щиру батьківську вдячність за вашу нелегку працю, за чуйність, мудрість, доброту та розуміння, дбайливе виховання наших дітей. Школа була для них другою домівкою, а їм так скоро знадобляться знання та життєвий досвід, що ви терпляче вкладали в їх голови протягом шкільного життя. Бажаємо всьому вчительському колективу гімназії на чолі з директором Оленою Олегівною Дзевульською міцного здоров'я, благополуччя, натхнення, талановитих учнів та багато років плідної праці! Особливу вдячність висловлюємо першій вчительці Тетяні Романівні Секеріній за віддані нашим дітям сили, нерви, здоров'я, за мудрі поради батькам. Ваші настанови будемо згадувати все життя. Низький уклін класному керівникові Наталії Петрівні Лісовій за чуйність, розуміння, терпіння, за віру в кожну дитину, за доброту і душевні сили.

Минуть роки, забудуться окремі моменти шкільної пори, але спогади наших дітей про школу завжди будуть теплими і повними любові завдяки вам, шановні вчителі!

О.Ф.Гончар від імені батьків випускників 11-Б класу

 

Справжня родина

Ми навчалися у гімназії лише два роки, але нам є що сказати наостанок. Гімназія подарувала багато цікавих та незабутніх моментів, які ми пронесемо крізь усе життя. За такий короткий час ми отримали безцінні знання та знайшли справжніх друзів, здобули багато перемог і заохочень.  Нам неймовірно пощастило з учительським колективом. Учителі стали для нас справжньою родиною. Ми будемо дуже сумувати за чудовою атмосферою гімназії. В серцях залишаться лише прекрасні спогади.

Альона Олефір від імені випускників 11-А класу

 

Спасибі за мудрі уроки

Ось і настав день прощання зі школою. Позаду - протоптана стежка у шкільному дворі, незрадлива мамина посмішка. Попереду - незвідана даль. Та де б ми не були, куди б не закинула нас доля, отой солодкий та терпкий дим рідного краю, рідної домівки, рідної школи не полишатиме нас. Прощатися зі школою… Мабуть, найгірший момент для кожного з нас. Насправді, дуже важко. Ми навчалися пліч-о-опліч одинадцять років, ділили труднощі й радощі, були однією великою родиною, а тепер потрібно сказати “до побачення”. Цю хвилюючу мить, коли стоїмо на своїй останній шкільній лінійці та слухаємо настанови, ми не забудемо ніколи.

Спасибі, дорогі вчителі, за мудрі уроки і все, що зробили для нас. Не прощаємось!..

Сергій Пасека від імені випускників 11-А класу

У житті ніжним спогадом буде

Сонячний зайчик стрибає останньою сторінкою зошита... Я намагаюся знайти слова для прощання зі школою - і не знаходжу. Дуже складно викласти на папері всі ті почуття, які накопичилися за одинадцять років навчання і склалися в кольорову мозаїку, яка виграває різноманітними барвами, сплітається у вишукані візерунки: вереснева лінійка з квітами, залитий сонцем клас, мудра посмішка вчителя, цікаві уроки, веселі перерви, такий жаданий дзвінок і друзі, що завжди поруч...

Рідна школа - важлива частина життя, коли формувалися наші уявлення про світ, закладався фундамент знань, вкорінювалися принципи, квітли почуття та і самі ми зростали.

Із вдячністю згадуємо кожну мить, кожен урок, кожного вчителя. Обіцяємо, що час і відстань не вплинуть на наші ніжні спогади  про навчання в гімназії. Саме ці спогади даруватимуть нам силу і сміливість на життєвому шляху.

Надія Титаренко від імені випускників 11-Б класу

 

На порозі дорослого світу

11 років тому на порозі школи на зустрічали рідні, ніжні, чутливі, добрі, щирі, справедливі, чесні... наші майбутні вчителі, наші другі батьки! А школа стала для нас не тільки місцем, де отримують знання, а й, дійсно, другим домом. Тут ми дружили, допомагали один одному у розв’язанні завдань і життєвих проблем, разом перемагали і ділили гіркоту поразок, раділи успіхам один одного і розраджували у біді. І завжди були поруч ви, готові зрозуміти, підтримати і допомогти. Ми, звісно, через свою підліткову впертість ображались на вас і не розуміли...

Ви допомагали нам розумнішати і дорослішати. Ви вчили нас не лише читати й рахувати, а ще й думати та відповідати - не тільки біля дошки, а за свої помилки. А інколи робити роботу над помилками не в зошиті, а в житті. І хоч наш колектив то збільшувався, то зменшувався... ми всі так звикли і полюбили вас, дорогі наші вчителі!

Звісно, ми не обіцяємо, що не будемо робити помилки в словах і рішеннях, що станемо знаменитими і прославимось, але ми будемо завжди пам'ятати ваші уроки добра, справедливості, толерантності та чесності. Ми будемо намагатись дотриматись обіцянки, щоб у майбутньому вам не було соромно за нас, будемо дбайливо зберігати шкільні спогади не тільки в фотоальбомах та дисках, а і в своїх серцях. Це ми вам точно обіцяємо!

Цей радісний, і водночас сумний, фінал, здавалось, ніколи не настане. Ми всі були занурені у вир шкільного життя і не помітили, як опинились на порозі у дорослий світ. Ми всі висловлюємо вам щиру вдяч-ність за мудрість, чуйність і доброту, за вашу підтримку, розуміння і недоспані ночі, за всі пробачені прогули й зірвані уроки, за те, що в потрібний момент ви протягнули руку допомоги... Спасибі вам! Ми будемо завжди пам'ятати вас!

Марія Пономаренко від імені випускників 11-А класу

 

Світанок нашого початку

Одинадцятий клас, остання чверть... Найкращий час для роздумів про те, що ми залишаємо. Вже зовсім скоро сонце нашого шкільного життя сховається за горизонтом подій. Це буде беззаперечний кінець старого життя, а зранку ми зустрінемо не просто світанок, це буде початок нового життя.

Одинадцятий клас, остання чверть... Найкращий час, щоб згадати те добре, що подарували нам старі могутні стіни гімназії. Жартівливі гримаси однокласників, чуйні посмішки учителів і добрі серця наших дорогих куховарів. Ми хочемо подякувати Вам, учителі, за те, що Ви завжди підтримували нас, що "не помічали", як ми списуємо, "вірили", що ми забули зошит удома. Що вчили нас думати своєю головою і приймати рішення, любити себе і оточуючих, нести добро у маси, поважати інших і відстоювати свою думку. Спасибі за те, що любили нас такими, які ми є, і допомагали ставати кращими. Ми завжди пам'ятатимемо найкращу в світі шкільну їдальню з найсмачнішими пловом та гороховим супчиком. Сподіваємось, що і нас там запам'ятають, враховуючи, скільки часу ми там проводили.

 

Загалом, саме школа дала нам все для того, щоб досягти чогось у житті, щоб вступити до університету, отримати роботу, створити сім'ю. Саме школа дає нам надію на світле майбутнє. Сподіваємось, що ми не осоромимо нашу школу і прославимо її своїми здобутками.

З любов'ю до рідної школи

Даріна Чмут від імені учнів 11-Б класу


Останнє оновлення (Четвер, 25 травня 2017 12:05)

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Останні новини

Найбільш переглянуті

Форма входу



Який предмет вам більше подобається?