Статистика
Користувачі : 3
Зміст : 1471
Посилання : 8
Переглянути хіти змісту : 1398454
Muzey.jpg
Лічильник
Яндекс.Метрика
Rambler's Top100
HomeНаша гордість ► ГІМНАЗІЯ – НАЙБАГАТША ІСТОРИЧНО

ГІМНАЗІЯ – НАЙБАГАТША ІСТОРИЧНО

(до 105-ї річниці з дня заснування)

cibkoРозпочався новий навчальний рік, наш клас переведено в старовинне приміщення - ми стали гімназистами. Саме цю будівлю було зведено 1908 року графом Львом Олексійовичем Бобринським для чоловічої гімназії. З того часу минуло вже 105 років. Про це нам розповіла колишня вчителька Тетяна Іванівна Рибко, яка завітала до нас на виховну годину. До речі, вона й навчалася у цій школі одразу після війни, коли повернулася з евакуації.

Тодішнім учням довелося самим наводити лад у приміщенні, адже тут був штаб концтабору для військовополонених, а потім евакогоспіталь ми навіть слів таких не знали, так Тетяна Іванівна нам пояснила, що це означає. Над входом у бібліотеку так і не вдалося до кінця стерти напис «KL», який залишили фашисти.

Учні відмивали стіни та підлогу від крові, виносили сміття, затуляли вікна цеглою від зруйнованих під час бомбардування будинків і шматками вцілілого скла.

Ми зараз займаємо той самий клас, де навчалася і Тетяна Іванівна. Вона допомогла нам уявити, яким було навчання 68 років тому. Учні сиділи на двох довгих лавках за такими ж довгими столами, сколоченими батьками власноруч. Писали спочатку струганими паличками чорнилом із сажі. Рік по тому всім подарували пера, які прив'язували до паличок. Ні зошитів, ні паперу не було, використовували старі газети чи книги. Єдиний підручник передавали щодня з рук у руки до ночі, щоб на ранок всі виконали домашнє завдання. Ніхто не приходив до школи неготовим до уроку, ніхто не запізнювався, не прогулював. Чергові прибігали на світанку, щоб встигнути розтопити камін для обігріву, їм видавали по два сірники і дрова. На стелі залишився гак, до якого чіпляли гасову лампу.

Класи молодших школярів знаходилися на першому поверсі, на другий поверх ходити ніхто не наважувався з поваги до старшокласників: серед них було багато тих, хто повернувся з війни і вирішив довчитися. Шкільної форми не було. Ходили, хто в чому. В основному в перешитих бабусями дідових гімнастерках і галіфе. А якось на місто прийшли речі з американського ленд-лізу (програма допомоги союзникам), Тетянка тоді отримала туфлі на товстій підошві, яким дуже раділа, бо можна було ходити навіть по калюжах, а ноги залишалися сухими.

У шкільному буфеті чергові отримували нарізаний скибочками чорний житній хліб, до якого додавалася щіпка цукру маленькою ляльковою ложечкою. Хтось цукор злизував одразу, щоб не розсипати, інші розтягували задоволення на весь довгий день, відщипуючи з хлібом. Але перш за все діти “досита” нюхали хліб і лише потім починали їсти...

- Було голодно, холодно, але весело, нестатки всіх об'єднували. Ми раділи миру, вірили в щасливе майбутнє, - на останок додала наша гостя.

Учні подякували за цікаву розповідь і домовилися зустрітися ще не один раз, адже Тетяні Іванівні є про що розповісти.

Каріна Нікітченко,

Катерина Галєва, 5-Б клас

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Останні новини

Найбільш переглянуті

Форма входу



Який предмет вам більше подобається?