Статистика
Користувачі : 3
Зміст : 1520
Посилання : 8
Переглянути хіти змісту : 1601138
Naukovo.jpg
Лічильник
Яндекс.Метрика
Rambler's Top100
HomeНаша гордість ► МІЙ ШЕВЧЕНКО

МІЙ ШЕВЧЕНКО

ТАЛАНТ ВІДЧУВАТИ ДУШУ

Хрестик за хрестиком лягає на полотно. Ось тут буде квітка, тут - сте­бло з листочком, а тут - гроно винограду.  Мимоволі зринають у пам'яті слова Тараса Шевченка: Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть, плугатарі з плугами йдуть, співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть... Щаслива селянська родина, батьки і діти, що зібрались за столом, ве­черя коло хати... Про таку сімейну ідилію мріє кожна дівчина чи хлопець. Тому саме таке побажання  я зашифрую у своєму візе­рунку на рушникові. А ще побажання довгого жит­тя, благополуччя.

Вишиваю рушник і тихенько наспівую Шев­ченка. З піснями на його слова і вишивається лег­ко, рука немовби сама виводить візерунки. Його поезії і надихають, і да­ють пораду. Яким же та­лантом мала бути наділе­на людина, щоб так тонко відчувати душу!

Відклала роботу, діста­ла з полички «Кобзаря». Перегорнула кілька сторінок улюблених поезій, які знаю майже напам'ять,

-  і знову до роботи. Ви­шию на рушникові «де­рево життя», обов'язко­во «виноград» - символ добробуту, щасливого одруження, «барвінок» - символ немеркнучого життя, «яблуко» - символ кохання, прикрашу все «кучерями», «гребінчи­ками», «кривульками». Красиві будуть візерунки на полотні!

А у візерунках - поба­жання щасливої долі...

Н.М.Власик, вчитель української мови і літератури

 

Усвідомлення і потрясіння

Десь у чотири роки на дверцятах старої рипучої шафи під дзеркалом я виявила вирізку з віршем із пожовклої газети. Моя матуся не співала пісень, навіть колискових, але читала вірші українською мовою. Тож перший мій спогад, пов’язаний із Шевченком, належить поетичним рядкам “Тече вода з під-явора...” Тоді ще мені не були відомі слова “явір”, “яр”, але для російськомовної дитини слова лунали, наче музика. Саме тоді, мабуть, я запам’ятала і зрозуміла, що я - українка. Пам’ятаю перший свій паспорт, де було красиво виведено національність - я пишалася!..

Наступним сильним враженням, навіть потрясінням, була екскурсія Шевченковими місцями. Біленькі хатки, запах трав, лави і рушники - невибагливий побут... Чи то нам дістався дуже хороший екскурсовод, чи то емоції “зашкалили”, але на могилі його матері я ридала так, як ридають перед іконами у храмах: ніби очищуючи душу...

А потім відбулася світова прем’єра вистави “Великий Льох” за творами Тараса Шевченка у Черкаському музично-драматичному театрі - настільки емоційно сильного впливу від видовища я взагалі не пам’ятаю у своєму житті. Сім разів дивилася цю виставу і думаю, що треба її дивитися ще багато разів, адже це більше ніж постановка: таким я собі уявляю Шевченка!

С.В.Остапова, керівник ТО “ІДЕЯ”

“Кобзар” напам’ять

Мої перші спогади про Шевченка належать до дуже раннього дитинства. Моя неписьменна бабуся зі своїми сусідками читали напам’ять “Кобзаря”. Я дуже дивувалася, що можна вивчити таку величезну книжку. Коли пішла до школи, мені доручили прочитати на якомусь святі вірш Т.Г.Шевченка на вибір. Я вивчила тоді два, сподіваючись, що колись теж знатиму увесь “Кобзар”.

Н.В.Маслюк, вчитель української мови і літератури

Завжди поряд

У бабусі на полиці поруч стояли дві величезні книжки: “Кобзар” Тараса Шевченка і “Рицар у тигровій шкірі” Шота Руставелі. З того часу вони уявляються мені завжди поряд.

Н.П.Лісова, вчитель української мови і літератури

Прагнення краси

Чомусь у мене про Тараса Григоровича Шевченка склався здебільшого депресивний образ. У школі його подавали як кріпака, засланця, страждальця і Пророка. Навіть с портрета він дивиться на всіх з-під лоба, непривітно, ніби з осудом.

На мою думку, його творчість треба подавати не з ідеологічних міркувань, а як людину зі своїми радощами, пристрастями, слабкостями: ліричні вірші, вірші про природу, патріотичні вірші. У Шевченка-художника яскраві фарби, чудові портрети і надзвичайне прагнення краси...

І.І.Гичка, бібліотекар

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Останні новини

Найбільш переглянуті

Форма входу



Який предмет вам більше подобається?