Статистика
Користувачі : 3
Зміст : 1577
Посилання : 8
Переглянути хіти змісту : 1756890
Senator.jpg
Лічильник
Яндекс.Метрика
Rambler's Top100
Home

Новини

Екскурсія учнів 7 – А класу до Вінниці

vinn1Своє свято дитинства ми вирішили відсвяткувати в чарівному куточку Європи на Україні – місті Вінниця. Перше, що нас вразило, - чистота вулиць та море квітів на тротуарах. Кажуть, що саме так облаштовані всі європейські міста. Проживали ми в готелі в центрі міста. З наших вікон можна було побачити чудові краєвиди, а вночі було чути гуркіт трамваїв, який їхав по рейках, та тихий шелест коліс автомобілів по бруківці. Вражала і архітектура цього міста: все витримано у старовинному стилі.

Вінницю можна вважати містом фонтанів. Їх можна побачити на кожній площі.

Фонтани надзвичайні: вони повільно «виростають», а потім раптово зникають, щоб вирости знову. А вночі всі фонтани підсвічуються кольоровими вогниками. Увечері ми потрапили на казкову виставу – унікальне лазерно-водне шоу «Roshen». Під музику фонтан «танцював», а на його фоні нам показували лазерну виставу у форматі 3D. Таких фонтанів у світі налічується лише 3 і один з них – в Україні в місті Вінниця.

Оскільки під час екскурсії ми проходили і навчальну практику, то, звичайно, ми відвідали і навчальні екскурсії. Зокрема ми побували в музеї-садибі відомого на весь світ медика М. І. Пирогова та його усипальниці. Ми дізналися, що він перший в світі почав проводити операції під наркозом, створив гіпсову лонгетку, розробив медичний атлас, яким користуються медики усього світу і до сьогодні. Микола Іванович створив велику кількість медичних інструментів для проведення хірургічних операцій, та найскладніші операції він проводив за 2 – 3  хвилини, в той час, як інші медики – за півгодини.

Останнє оновлення (Вівторок, 12 червня 2012 09:43)

 

ПОПЕРЕД БАТЬКА У ПЕКЛО

pozhezha2Дорослі часто використовують вислів, винесений у заголовок, але нам ніколи не спадало на думку, що він може мати абсолютно буквальне розуміння, якщо справа стосується пожежників. Усвідомлення цього прийшло, коли пятикласники відвідали смілянську частину МНС.

45 сек.

Пожежники завжди напоготові. Дзвінок «101», сигнал "Тривога" - і ось уже потрібно стрибнути в машину і мчати туди, де бушує полум'я. Час рахується навіть не хвилинами, а секундами. Від дзвінка до виїзду бригади - лише 45 секунд!..

 Зв’язані одним ланцюгом

Слава Богу, надзвичайні ситуації високої категорії складності трапляються рідко, але навіть у найспокійніші години пожежна охорона не спить. День розписаний майже по хвилинах. Вивчаються телефонограми та розпорядження, проводяться заняття з особовим складом, тренування, перевірки пожежно-технічного спорядження, техніки і спецодягу. Навіть страхувальний ланцюг може врятувати життя пожежникам, якщо він надійний, але більше вони покладаються на взаємодопомогу і професіоналізм товаришів по команді: один за всіх і всі за одного - таке полум’яне братерство!..

Останнє оновлення (Вівторок, 12 червня 2012 09:23)

 

НА ЮРОВУ ГОРУ - ПО ЛЕГЕНДИ

Про похід п’ятикласників на Юрову гору було оголошено заздалегідь. Чути про неї - ми чули, а от бачити біля Сміли гору - не бачили! Продивилися книжки, залізли в Інтернет - і ось що вдалося дізнатися…

 

urovaУ стародавні час гирло Тясмина було. Тясмин впадав у Дніпро десь за 3 км. від Юрової гори. У 1190 році йдучи на лови по Дніпру Святослав із Рюриком минули Юрову гору і через 3 кілометри допливли до гирла Тясмина (район теперішньої Паланки).

Ми довгенько помучилися, щоб знайти відповідь на питання: на честь якого Юрія названо нашу гору? Частина дослідників вважають, що назва гори походить від праукраїнського слова «ЮР» із значенням «торг», «вир». Але нам більше подобається легенда про дітей князя Кулдюра: Юрія, Мотрону та Домну, які, начебто, тут мали будинок чи навіть замок: дерев'яний, укріплений земляними валами і ровами. Одного разу пішов Юрій з військом у похід проти половців по Дніпру. І побив їх. А щоб перевірити пильність родичів, звелів війську перевдягнутися в одяг чужинців і підплисти до замку. Мотрона наказала стріляти по ворогах. Коли стало відомо, що від власного жарту загинув брат, княжна постриглась у черниці й збудувала Мотронинський монастир в Холодному Яру…

Граф-археолог О.О.Бобринський теж дотримувався цієї версії, бо писав у своїх працях: «Ліс, що вкриває більшу частину Юрової гори, чимось нагадує прадавній парк. Скрізь можна, помітити сліди алей та стежок, щодо місця знаходження замку, то його вказати неможливо." Згадується і княжна Домна, яка у ХП-ХІІІ столітті  звеліла насипати Смілянську греблю.

 

Що ж, йдемо у похід! Довго йдемо! Дуже довго... Нарешті на горизонті бачимо непримітний пагорб, вкритий лісом, зовсім не схожий на гору!!!

Підніжжя засіяно злаками. Наш ланцюжок ніби ріже простір по сліду від комбайнових коліс. Десь ззаду доноситься: «Діти, пам’ятаєте, ми писали диктант про хліб? Оце він так росте. Колосся дозріє - зберуть врожай…» і далі бу-бу-бу… Наче ми маленькі! Хоч і міські жителі, а знаємо, що хліб не буханцями росте на полі. А колосся дійсно схоже на зелене море! Цікаво, а ці прогалини не інопланетяни залишили? От було б прикольно самим витоптати якийсь смайлик…

Вимірюємо висоту гори нівеліром, який узяли із собою. Вийшло 10 - 11 метрів. Хіба це гора? Чимчикуємо до самої верхівки і зазираємо у довідник: 206,3 м над рівнем моря. Вражає! І Сміла звідси - як на долоні! Ух ти! Покровський храм виблискує куполами, а хтось угледів свій будинок! Ух ти!

ТАКИ ГОРА!!! Таки краса! Варто було сюди прийти хоч раз. Переповідаємо легенди, проводимо вікторину про лікарські рослини, з’їдаємо бутерброди і збираємось додому.

Це ж скільки ми за день подолали кілометрів? Страшно сказати. От і в нас, схоже, з’явилася своя маленька легенда…

Гімназисти, учасники походу

 

ЧУТТЯ ЄДИНОЇ РОДИНИ

Міцна і велика родина - ось що для мене означає гімназія. Свята і будні - разом! Успіхи множаться завдяки друж-ній підтримці, а невдачі навпаки дрібні-шають - теж завдяки їй. Я люблю свою школу, тому що відчуваю себе її частин-кою, тому що тут черпаю життєві сили та знання, збагачуюсь духовно. Я ще на-віть не усвідомлюю, що прийшла пора прощатися...

Анастасія Савченко, випускниця

 Так і не збагнув, що легше: навча-тися самому чи навчати інших? Та це вже й не так важливо. Відчуваю в учи-телях гімназії справжніх друзів, здатних на самозречення, навіть жертовність в ім’я своїх учнів. Чи буду сам колись для когось взірцем освіченості, працелюб-ності, порядності? Вважаю, що кожна людина повинна в своєму житті мати ВЧИТЕЛЯ, аби потім стати ним для когось іншого.

Артур Баранчук, випускник

 Пролунав останній дзвінок - і не-прохана сльоза скотилася по щоці. Невже ми розстанемося назавжди? Не віриться! Ми так звикли одне до одного, до наших учителів, до шкільних коридо-рів, класів. Як без цього усього жити? Ми йдемо у світ будувати свої життя, але фундамент закладено саме в гімназії. Ми за це вдячні тобі, рідна школо!

Вадим Новицький, випускник

 Звучить як штамп, але інакше не скажеш: гімназія - друга домівка з теп-лою і затишною атмосферою, творчими учнями і вчителями, таких немає в жодній зі шкіл нашого міста!!!J

Вікторія Саввич, випускниця

 Найкращий колектив, суперові вчи-телі, найвірніші друзі!

Іванка Єрмілова, випускниця

 Наша школа засліплює очі радісни-ми посмішками учнів та вчителів, напов-нює позитивом, дарує натхнення...

Анастасія Фалько, випускниця

 Тут панує атмосфера успіху. Вчи-телі привітні, милі, а головне - справед-ливі! Тільки такі здатні виховати духовно багатих особистостей.

Ілля Лавренко, випускник

 Залюбки приходитимемо в рідну школу, яка нам дала так багато. Завдяки вчителям і директору Олені Олегівні Дзевульській кожен відчував себе особ-ливим! Не прощаємось!!!

Володимир Куруз, випускник

 Неймовірно: гімназія стоїть уже більше століття, але з року в рік молод-шає! Це від того, що тут усі почуваються щасливими. Нехай шкільній родині ви-стачає щастя й радості ще на віки!

Марина Пономаренко, випускниця

 

Делегацію освітян із Польщі

polak2Делегацію освітян із Польщі минулого тижня приймала гімназія ім.В.Т.Сенатора. Візит відбувся з гуманітарною місією: обмін досвідом, налагодження стосунків між навчальними закладами, запрошення випускників на навчання у сусідній державі.

Гімназисти підготували пишний прийом за українською традицією: з хлібом-сіллю на рушникові та піснею. Для гостей було проведено екскурсію гімназією, їх дуже зацікавила її історія і традиції. Директор Олена Олегівна Дзевульська розповіла про сьогодення навчального закладу та досягнення всього колективу. Несподіваним сюрпризом для поляків стала презентація гімназійного проекту «Сміла шляхетна», а саме тієї його частини, яка стосується XVII – XVII століть, коли власниками нашого містечка були польські вельможі Конецпольські і Любомирські.

Гості були вражені пишним прийомом, українською щирістю, любов’ю і шанобливим ставленням до історії як малої батьківщини, так і України. Вони одностайно висловили бажання співпраці, зокрема участі у спільних проектах.

polak1polak3

 Влас.кор.

 
Більше статтей...

Останні новини

Найбільш переглянуті

Форма входу



Який предмет вам більше подобається?